Чтоб видеть Бога, то не надо
Сидеть в приемной много лет,
От секретарши, как награду,
Ловить хоть взгляд, и ждать ответ.
Не нужно быть подобострастным,
Ведь милость заслужить нельзя,
И стоя на пути опасном,
При том оправдывать себя.
И подбирать слова натужно,
Им придавать и чин, и вес,
И хорохориться не нужно -
Тебе не выиграть процесс!
Понять лишь нужно, хоть немного, -
Нельзя так дальше больше жить!
И осознать, что ты - сын Бога
И покаяния просить.
А если ты собой доволен,
То Бога, как своих ушей,
Не увидать, ты очень болен,
Болезни не признав своей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Game is over - Алексей ТОМАШЕВСКИЙ Я христианин. Но значит ли это, что все мои произведения, стихи и рассказы, должны быть непременно на христианскую тематику? А что если я написал приключенческий, или фантастический рассказ? "Зарывать талант в землю"? Не уверен. После долгих размышлений я решился таки написать одно небольшое произведение. Прошу учесть, что это "мой первый блин", и быть снисходительными к моим ошибкам. Привожу две первые главы. Итак...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
